Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?
Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.
Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.
Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".
Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!
Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.
Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.
Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.
Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.
Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.
Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.
Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.
Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.
Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.
Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.
Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.
Эй, народ! Здравствуйте, друзья мои, комичные наркоманы и тусовщики! Сегодня я решил поделиться с вами историей, которая произошла со мной пару лет назад, и которая помогла мне окончательно понять, что армия – не мое место. Да уж, купив закладки псилоцибиновых грибов, я не ожидал, что такая маленькая покупка перевернет мою жизнь с ног на голову и выбросит из рядов военных.
Это началось все с того, что я оказался в дурной компании. Ну, ничего нового для меня, ведь я всегда был знаком с гнатью и непонятными типами. Так что, когда мой токсик друг Петро предложил мне попробовать псилоцибиновые грибы, я не мог отказаться. Ведь зачем же жить, если не испытывать новые эмоции и не открывать для себя новые миры, не правда ли?
Я всегда был открыт для нового опыта, особенно если наркотики были в игре. Вот и в этот раз я покололся как следует и решил пройти отлично денек там, где простые смертные не смеют ступать – в государственной армии. Наверное, теперь вы задаетесь вопросом, как же связаны псилоцибиновые грибы и моя армейская служба? Да все просто!
Огненная смесь, оксикодон и другие "зацепистые" штучки оставляли свои следы на моих жилетах, и не только. Мне казалось, что мои дороги – это следы от инъекций и сумасшедших вечеринок, устраиваемых мною и моими легашами, пока все остальные спят. Но в армии всегда есть кто-то, кто видит и замечает все. И эти кто-то были легашами в форме – полицейскими.
Моя жизнь в армии была полна приключений и непредсказуемых поворотов. Я удивлял своих сослуживцев своим безудержным юмором и способностью нести чушь в самых неподходящих моментах. Мне казалось, что все принимают меня таким, какой я есть – шутником и магнитом для неприятностей. Но, оказывается, даже армейская команда не всегда готова принять столь ярко выраженного индивидуалиста, каким был я.
Не сказать, что я страдал от отсутствия адреналина и острых ощущений в армии. Так, например, однажды, будучи на страже, я устроил сюрприз своим сослуживцам. Я нарыл подземный складчик, где хранились запасы жидкого пороха, эфедрона в народе, и решил немного пошалить. Представьте себе, как все восхищенно замирали, когда я взял бутылочку и начал подряд выливать содержимое на землю. И вдруг! Я возгорелся, буквально вспыхнул! Шоу оказалось на уровне! Жаль, что вместо аплодисментов меня ждала наказание.
Бро, вы не поверите, меня сразу же удалели из армии! Командование считало, что я – неудачник, который вносит сумятицу и разрушает дисциплину. Хотя, на самом деле, я просто хотел всем показать, что жизнь не должна быть серой и скучной, что в ней должно быть место для смеха и шуток, даже в армейском доспехе.
Так закончился мой военный путь. Но я не пожалел о том, что пробыл в армии, ведь научился многим вещам, которые пригодились мне в жизни. Так что, друзья, не бойтесь экспериментировать, искать новые ощущения и нести чушь в своей жизни. Ведь только так мы можем наслаждаться каждым моментом и делать свою жизнь ярче и интереснее!
Ну а теперь, ребята, давайте все вместе поколотимся и отправимся на поиски новых приключений. Что скажете?